Процес медичної освіти покликаний озброїти майбутніх лікарів навичками та знаннями, необхідними для надання якісної допомоги пацієнтам. Однак давня практика в деяких медичних школах викликала серйозні етичні питання: проведення гінекологічних оглядів жінок під наркозом без їхньої згоди чи відома. Ця глибоко тривожна традиція, яку часто називають «маленьким брудним секретом», вказує на значну прогалину в автономії пацієнтів і ставить під сумнів основні цінності медичної етики.
Походження та сфера діяльності
Практика, детально описана в книзі, яка розповідає про досвід автора в медичній школі Тафтса, включає студентів-медиків, часто чоловіків, які практикують гінекологічні огляди пацієнтів під наркозом під час операції. Один зі студентів каже: “Я в рукавичках, п’ятий у черзі… Ми вчимося не лише навикам огляду. Використовуючи вразливість жінки — коли вона лежить гола на столі без свідомості — ми вчимося ставитися до пацієнтів як до інструментів для нашої освіти”. Цю модель «фонтану газованої води», коли студенти шикуються в чергу для проходження обстежень, засудили як «обурливий напад на гідність і автономію пацієнта».
Практика не обмежується одним навчальним закладом. Це описується як «давня традиція», яка зустрічається в медичних школах по всьому світу, що викликає питання про те, наскільки поширеною є проблема.
Виправдання та етичні проблеми
Багато медичних шкіл і лікарень захищають практику, стверджуючи, що такі обстеження підпадають під «безпосередню згоду» пацієнта на операцію. Вони стверджують, що пацієнти знають, що вони перебувають у навчальній лікарні, і тому повинні очікувати участі студентів. Однак дослідження показують протилежне: багато пацієнтів не знають про взаємодію зі студентами-медиками та навіть про те, чи перебувають вони в навчальній лікарні. Ця невизначеність пов’язана з «навмисною брехнею та обманом», що вказує на можливе нехтування прозорістю з пацієнтами.
Підрив відповідальності та згоди
Тривожна тенденція вказує на зниження відповідальності серед студентів-медиків. Опитування показало, що 100% студентів були представлені пацієнтам як «лікар» членами клінічної групи. Подальші дослідження показують зниження почуття відповідальності серед студентів щодо інформування пацієнтів про те, що вони студенти, особливо під час інвазивної процедури. Це призводить до підходу «не питай, не кажи» до отримання згоди на гінекологічний огляд. Дані показують, що більше третини опитаних студентів-медиків категорично не погоджуються з твердженням: «Лікарні повинні отримувати чіткий дозвіл студентам брати участь у гінекологічних оглядах».
Лікарі часто намагаються применшити чутливість тазового обстеження, проводячи паралелі з операціями на черевній порожнині чи очними процедурами. Проте факт залишається фактом, огляд жіночої вагіни за своєю суттю є інтимним. Один професор висловив перевагу «новому поколінню добре підготовлених лікарів… замість нації жінок, чиї піхви захищені від нападу студентів-медиків», демонструючи зневагу до благополуччя пацієнта.
Погляди пацієнтів і потреба змін
Незважаючи на ці аргументи, дослідження незмінно показують, що переважна більшість жінок (до 100%) хочуть бути поінформованими про гінекологічні огляди, які проводять студенти-медики. Той факт, що пацієнти надають велике значення тому, що їх запитують, викликає важливе запитання: чому постачальникам медичних послуг так важко отримати згоду? Відповідь часто полягає в тому, що запити можуть призвести до відмови.
Зрештою, національне опитування робить однозначний висновок: «Однак пацієнти, госпіталізовані в навчальні лікарні, таким чином не позбавляються своїх особистих прав на повний контроль над своїм тілом і участь у прийнятті рішень, що впливають на їхнє здоров’я». Сучасна практика прямо суперечить цьому фундаментальному принципу.
Продовження цієї практики підкреслює нагальну потребу змін. Встановлення чітких протоколів для отримання інформованої згоди — навіть якщо це складно — має важливе значення для збереження гідності пацієнта та узгодження медичної освіти з етичними стандартами. Це важливий крок у забезпеченні того, щоб прагнення до медичної досконалості не відбувалося за рахунок автономії та поваги до пацієнта.
