Забудьте про блиск сучасних спортивних костюмів та одержимість медалями. До створення Міжнародного олімпійського комітету перші учасники з’явилися ще у VI столітті до н. е. Вони прагнули не слави чи багатства в сучасному розумінні. Вони боролися за перемогу — і за оливкову олію.
Це були не худі професійні спортсмени, які домінують на перших шпальтах газет сьогодні. Це були звичайні ремісники з роздробленого світу, що тягнеться від Чорного моря до Іспанії. Вони приїжджали до Олімпії кожні чотири роки. Навіщо? Щоб здобути честь, політичний вплив та соціальний статус. Перемога була не просто особистою славою; це був квиток до влади у світі без центрального уряду.
Ігри служили двом цілям. Звісно, для них все було про конкуренцію. Але що важливіше, вони були дипломатичним інструментом, покликаним об’єднати грецький світ і вшанувати Зевса, царя богів.
Чому древні греки створили Олімпійські ігри
Перші офіційно зафіксовані ігри відбулися 776 року до зв. е., але їх коріння сягає глибше. Легенди свідчать, що перша битва відбулася під час космічної битви між Зевсом та Кроном за контроль над Олімпом. Пізніше півбог Геркулес організував фестиваль спортивних змагань на честь Зевса після воєнної перемоги над містом-державою Еліда.
Історичних відомостей мало. Те, що нам відомо, походить з археологічних знахідок та писань стародавніх мандрівників, таких як Паусаній, та мислителів, таких як Геродот та Пліній. Деталі фрагментарні та часто міфологізовані, але основний сенс залишається ясним.
Розділеному світу потрібна була сила, що об’єднувала. Здорова конкуренція забезпечувала потрібну підтримку. Це була ідеальна система. Були скандали, саботаж і багато егоїстичних людей, які готові битися на стадіоні. Але це працювало. Це давало людям привід стежити межі своїх місцевих розбіжностей.
Ставки були особистими
Хто зможе здобути абсолютну перемогу? І хто стане посміховиськом свого рідного міста після гіркої поразки? На коні стояла неймовірна кількість всього. У деяких випадках наслідки невдачі чи шахрайства були суворими. Глядачі були просто пасивними спостерігачами; вони були частиною напруженої, зарядженої атмосфери, де могло статися що завгодно. Є повідомлення про людей, скинутих з гірських вершин за їхню поведінку, що є яскравим нагадуванням про те, що ці ігри були не так спортом, як питанням виживання та престижу.
Теги на арені: Меланком та Німейські стіни
Фізична спадщина цих ігор все ще видно. На стадіоні у Немеї учасники залишили свої сліди на стінах тунелю, що веде до арени. Це була не просто графіті; це були заяви про ідентичність та впевненість.
Написи звучать як самовпевнені маніфести: «Я виграю». “Акротат прекрасний”. Вони розкривають культуру, яка прославляє як акт перемоги, а й особистість переможця. Ці чоловіки були звичайними людьми, які взяли на себе незвичайні ролі та буквально вирізали свої імена в історії.
Реальність стародавніх змагань
Хоча міфи додають прянощів, реальність була суворою. За сучасними стандартами спортсмени були аматорами, які поєднували роботу та тренування. Проте їхня відданість була безумовною. Ціна оливкової олії була не просто мастилом для тіла; це була дорога commodity, символ божественного вподобання. Перемагаючи, ви підвищували свій престиж у суспільстві, яке цінувало силу, майстерність та божественне схвалення понад усе.
Ігри відбивали грецьке суспільство: конкурентне, ієрархічне, глибоко релігійне і постійно перебуває межі конфлікту. Вони пропонували тимчасове перемир’я, простір, де вороги могли змагатися під пильним оком Зевса, за правилами, що пов’язують честь і справедливість.
Це був не просто спортивний захід. То справді був культурний феномен, сформував ідентичність древнього світу.
Походження ігор
Можна подумати, що Олімпійські ігри почалися 776 року до н.е. Вони почалися ефектно, але їх коріння сягає глибше. Деякі стародавні тексти припускають, що Олімпійські ігри могли початися вже в IX або X столітті до н. Місцем проведення була Олімпія, розташована на Пелопоннесі – західній частині півострова Пелопоннес у Греції. Інша легенда свідчить, що сам Пелопс, на честь якого названий острів, організував перші ігри. Відповідно до грецької міфології, Пелопс був онуком Зевса. Його батько вбив його, запропонував його м’ясо богам на вечерю, і боги, жалкуючи, пожвавили його молоде тіло. Пелопс став великим воїном і, як то кажуть, був видатним олімпійським атлетом.
Чому ігри були важливі
Створив Пелопс ці ігри, Олімпія безсумнівно є місцем, де все почалося. Це було священне місто, яке приваблювало паломників для відвідування храму Зевса. Перші Олімпійські ігри розпочиналися як релігійний фестиваль на честь Зевса. Греки з’їжджалися з усіх куточків, щоби взяти участь. Хтось вирішив, що гарною ідеєю також вшануватиме смертних, продемонструвавши їхні спортивні навички. Олімпійські ігри мали дві мети: показати таланти та розвиток молодих громадян, а також об’єднати греків у дружній дипломатичній обстановці. Ігри були не лише місцем для спорту, а й часом для політичних зустрічей. У турбулентному світі воїнів греки використовували ігри як можливість налагодити дружні стосунки зі своїми сусідами та знайти союзників.
Олімпійське перемир’я
Учасники подорожували з усіх куточків грецького світу, щоби взяти участь у змаганнях. Їм доводилося долати небезпечні шляхи через міста ворогів та стикатися з нестабільною політикою. У IX столітті поліс Еліда вигадав ідею Олімпійського перемир’я. Перемир’я, або “Екехейрія”, наказувало військове припинення вогню для всіх глядачів та спортсменів. Вісники з Еліди подорожували від полісу до полісу, щоб оголосити про офіційний початок Олімпійських ігор та перемир’я.
Перші офіційні ігри
776 до н.е. ознаменувався першими офіційними Олімпійськими іграми. Як і сучасні Олімпійські ігри, вони проводились кожні чотири роки. Організатори додавали нові види змагань та залучали більше учасників. Подія, яка починалася як одноденна, тривала п’ять повних днів. Змагання проходили на стадіоні, що вміщав понад 40 000 осіб, або на Іподромі, великому рівному полі. У міру зростання Олімпійських ігор будувалися гімнасії для тренувань, а також зводилися житлові приміщення для суддів еладодиків. Протягом 12 століть гри міняли місце проведення чотири рази, починаючи з Олімпії та закінчуючи Немеї.
Далі розглянемо події, з яких складалися Олімпійські ігри.
Історія двох полісів
Поліс, який отримав почесний статус проведення Олімпійських ігор, тимчасово отримував контроль над Храмом Зевса. Господарі використали цей контроль для здобуття політичного та економічного впливу, так само як сучасні міста використовують цю можливість для здобуття доходів та слави. У 364 році до н. Еліда та Піса боролися за це право. Писати здобули гору, і елідці гірко насміхалися з перемог, досягнутих у тому році.
Олімпійські види спорту
Початкові Олімпійські ігри не вимагали великої кількості обладнання. Вони були випробуванням чистої сили, спритності та витривалості. Принаймні, один із видів має міфічне походження.
Бігові дисципліни
З 776 р. до н. по 724 р. до н. проводилося лише одне змагання: стадіон. То був короткий, жорстокий спринт. Довжина дистанції становила 600 футів або близько 182,9 метра. Нам про це відомо з давньогрецької поезії та кераміки. Деякі джерела називають це «перегонкою на стадіях» і оцінюють її довжину 200 метрів. Пізніше було додано інші бігові дисципліни. Діолос був забігом на 400 футів. Долихос був набагато довшим, варіюючи від 1400 до 4800 футів. Це було випробування на витривалість.
Стрибки та метання
Деякі атлети вирізнялися винятковою спритністю. Стрибки в довжину використовували гальтери – вантажі з каменю або свинцю, прив’язані до ніг. Ці вантажі допомагали набрати додаткову дистанцію. Перед приземленням вони скидали їх та відкидали убік. Це забезпечувало безпечне приземлення. Камені та свинцеві вантажі також використовувалися у метанні диску. Сучасна версія схожа. Метачі обертаються в колі і випускають важкий диск у бік позначок на обмеженому майданчику. Стародавні диски виготовлялися із заліза, свинцю та бронзи.
П’ятиборство
У програму ігор було додано п’ятиборство. Ми мало що знаємо про цей вид. Він виник, коли боротьба ввійшла до дисциплін. Він був loosely заснований на техніках спартанських воїнів. Сучасне п’ятиборство включає стрілянину з лука, фехтування, плавання, стрибки та біг. Можна припустити, що стародавня версія нагадувала естафету. Атлетів перевіряли за допомогою різних видів діяльності.
Бойові види спорту
Боротьба та бокс були фізично контактними видами. Боротьба велася у рукопашному бою. У боксі дозволялося використовувати гіманти. То були примітивні рукавички. Вони були скоріше ременями, якими обмотували руки для підтримки. Жорстка, груба шкіра могла завдати серйозної шкоди. Удари на обличчя могли назавжди деформувати риси обличчя. Панкратіон був ще більш жорстоким. Це було криваве протистояння. Він поєднував грубі прийоми боксу і боротьби. У грецькій міфології говориться, що Тесей винайшов панкратіон, щоб захиститися від Мінотавра в Лабіринті.
Кінні види спорту
Кінні види спорту приваблювали великі юрби в іподром. Деякі учасники були членами королівських сімей. Перегони на колісницях були вкрай жорстокі. Королі прагнули перемоги як видатні возничі. Не було рідкістю, коли королівські особи шахраювали. Звання діставалося власнику коней, а чи не самому атлету. Деякі представники знаті відпочивали на трибунах. Наймані атлети призводили коней до перемоги.
Міф про марафон
Марафон бере свій початок у Стародавній Греції. Він не входив до програми древніх Олімпійських ігор. Забіг на 26,2 милі було додано лише наприкінці ХІХ століття. Ми розглянемо перші сучасні Олімпійські ігри, щоби побачити, як він змінився.
Олімпійські атлети
Участь у стародавніх Олімпійських іграх строго обмежувалася чоловіками-громадянами. Це було пов’язано не тільки з ґендером, а й зі статусом. Бути громадянином означало бути грецьким чоловіком, який мав право голосу, служив в армії та брав участь у місцевій політиці. Раби до участі не допускали. Більшість спортсменів мали ремесла чи професії, хоч би якими скромними вони були. Найпершим зафіксованим олімпійським чемпіоном став Короїбос, який виграв забіг на стадіон у 776 році до н.е., будучи за професією кухарем.
Слово “атлет” походить від грецького athleteuō, що означає “змагатися за приз”. Греків не хвилювало, чи любитель ви чи професіонал. Їх цікавив лише результат – перемога. Чому? Тому що перемога приносила зиск не лише у вигляді слави.
Ціна перемоги
Нагороди сильно відрізнялися залежно від полісу. Ви могли отримати матеріальні блага, такі як котли або штативи. Серед незвичайних призів згадувалися жінки, оливкова олія, одяг чи навіть тварини. Але справжні гроші приносили нагороди на батьківщині. Поліси часто виплачували переможцям грошові премії. Афіни обіцяли олімпійським чемпіонам довічне безкоштовне харчування. Якщо ви вигравали більше трьох видів, ваше місто могло замовити статую на вашу честь. Ці статуї встановлювалися у храмі Зевса в Олімпії. Чемпіони з кінних гонок іноді навіть бачили свої особи, викарбувані на монетах.
«Атлетів зазвичай винагороджували грошовими призами їхні рідні поліси після повернення додому, а деяким навіть призначали пенсії за перемоги».
Обман і Зала ганьби
Ставки були надто високі, тож люди йшли на обман. Підкуп був найпоширенішим явищем. Якщо вас звинувачували, ви дискваліфікувалися. Але покарання цьому не закінчувалося. Відверті порушники мали свої портрети, висічені у статуях. Ці статуї розміщувалися в залі ганьби вздовж алтису, священного шляху, що веде до стадіону. Це було постійним нагадуванням про поразку.
Наготе бути чи не бути
Перед змаганнями атлети намазували свої тіла олією. Але чи змагалися вони голими? Історики досі сперечаються про це. Деякі стародавні тексти стверджують, що атлети носили шорти. Інші стверджують, що традиція наготи почалася, коли у бігуна на ім’я “Орсіпп” під час забігу зірвалися шорти. Спартанці могли закласти цю традицію у VIII столітті до н. Після цього стало допустимим змагатися як з одягом, так і без нього. Ця неоднозначність могла бути способом перевірити, чи не проникають жінки, які маскуються під чоловіків.
Смерть на рингу
Не всі види спорту були безпечними. Боротьба та бокс могли бути смертельними. Деякі атлети вмирали просто на рингу. Коли пил вщух, переможець одягав червоні стрічки і його обсипали квітами. Наприкінці ігор проводилася грандіозна церемонія, присвячена всім переможцям. Їх оголошували за їхніми власними іменами, іменами їхніх батьків та рідних міст.
Не всі перемагали. Не всі виживали. Ігри були жорстокими, дорогими та небезпечними. Але для тих, хто повертався живим, престиж був неперевершеним.
Герайські ігри
Уявіть собі дружину гладіатора, що вичавлює просочену кров’ю ганчірку і плаче життя свого чоловіка. Саме так не відбувалося на давніх Олімпійських іграх. Одруженим жінкам суворо заборонялося бути присутніми на трибунах. Історики досі сперечаються про точні причини цієї заборони, але покарання за його порушення було абсолютним. Якщо заміжню жінку ловили в натовпі – навіть якщо вона маскувалася під незаміжню даму або одягалася як чоловік, – її стратили. Метод? Скидали зі скелі Тіпайон, скелі, що височіє приблизно на 490 футів над стадіоном.
Однак для молодих дівчат існував виняток. Нареченої могли змішуватися з ревучим натовпом, їхні голоси додавали хаосу події.
Ігри Герей: жіночий аналог
До II століття н. е. мандрівник Паусаний задокументував іншу athletic традицію: Ігри Герей. Це були не просто побічні шоу, а офіційний аналог Олімпійських ігор, створений спеціально для жінок. Вони проводилися кожні чотири роки під час свята на честь Гери, цариці грецьких богів і дружини Зевса, і існували в тому ж чотирирічному циклі. Точно не відомо, чи починалися вони одночасно з Олімпійськими іграми, чи з’явилися пізніше.
Спортивна програма була обмеженою. Тут не було боротьби чи метання диска. Ігри Герей складалися виключно з бігових дисциплін. До участі допускалися лише незаміжні жінки. Їхній одяг був відмінним: скромні туніки, що залишали відкритими праві груди і плече, що було практичним вибором для рухів. Бігуни змагалися з розпущеним волоссям, що вільно розвівається на вітрі.
Чи досягали вони слави? Так. Але призи були набагато скромнішими, ніж оливкові вінки, які вручали чоловікам. Адміністративний орган із 16 жінок, ймовірно, організовував забіги і нагороджував переможницю амфорою — великою судиною у вигляді урни для зберігання олії чи вина. Це був символ честі, але не стан.
Порушення закону: історія Каліпатейри
Незважаючи на суворі обмеження, спрямовані на інтеграцію жінок до олімпійської сфери, ігри страждали від нерівності та періодичних скандалів. Хабарі та шахрайство почали псувати репутацію заходу, підготувавши ґрунт для його eventual demise. Але перед кінцем одна жінка змогла прослизнути крізь щілини найсуворіших правил.
Каліпатейра походила з династії чемпіонів. Її батько, брат, син та племінник були всіма олімпійськими переможцями. Як вдова, вона взяла на себе роль тренера для свого юного сина. Вона була сповнена рішучості особисто побачити його перемогу.
Коли її сина коронували як чемпіона, вона не змогла стримати себе. У пориві материнської гордості та збудження вона побігла з тренерських трибун у бік зони перемоги. У своєму збудженні її одяг розійшовся, оголивши тіло перед натовпом. Цей інцидент мав стати фатальним. Заміжня жінка порушила недоторканність стадіону.
Та судді зупинилися. Вони впізнали її походження. Завдяки її близьким зв’язкам з олімпійськими переможцями Каліпатейра помилувалася. Це було рідкісне милосердя у системі, що визначається суворими винятками.
Кінець епохи
Давні ігри, незважаючи на всі свої кроки до жіночої участі у певних контекстах, залишалися глибоко нерівними. Корупція у хабарництві та втрата спортивної честі тяжко лягли на інститут. 393 року н. е. християнський імператор Феодосій завдав остаточного удару. Він заборонив як Олімпійські, так і Ігри Герей, пославшись на те, що їх заохочення політеїзму несумісне з новою християнською імперією.
Смолоскип був погашений. Але полум’я не згасло. Наприкінці XIX століття француз із баченням працюватиме над відродженням цієї великої традиції, перетворюючи її для сучасного світу.
Греці намагалися зробити це у ХІХ столітті. Вони проводили спортивні змагання, сподіваючись набрати обертів. Але нічого не сталося. Іскра так і не спалахнула.
Потрібна була особлива форма божевілля, щоб відродити традицію, яка була мертва 1500 років. На сцену вийшов “П’єр де Кубертен”. Французький барон з баченням майбутнього. Він хотів не просто спорту; він прагнув освітньої реформи. Кубертен вірив, що французькому суспільству необхідне повернення до грецького стилю фізичної культури. Він хотів учених. Він хотів громадян. Він хотів чоловіків, які доведуть своє тіло до краю і загартують свій розум. Для нього фізична та розумова сила були двома сторонами однієї медалі.
В 1892 він представив свою ідею Союзу атлетичних видів спорту (Union des Sports Athlétiques). Реакція була, м’яко кажучи, прохолодною. Ніхто не виявив інтересу. Кубертену було однаково. Він продовжував наполягати. Через два роки, 16 червня 1894 року, ситуація змінилася. Міжнародний комітет делегатів вислухав його. Кубертен бачив в Олімпійських іграх як змагання, а й дипломатичний інструмент. Спосіб виправити зламаний світ.
Атмосфера у залі змінилася. Бельгія, Англія, Греція, Італія, Росія, Іспанія, Швеція та Сполучені Штати сказали «так». Навіть раніше скептично налаштована Франція погодилася.
Кубертен хотів, щоб перші ігри пройшли у Франції. Комітет був проти. Вони почувалися перед стародавніми засновниками. Вони наполягали на Греції. Кубертен пішов на компроміс. Франція прийме наступні ігри 1900 року. Але Греція отримає честь прийняти перші сучасні ігри 1896 року.
Це рішення створило два довготривалі прецеденти. Повернувся чотирирічний цикл. Почалася ротація міст-організаторів.
Стародавні греки, які досягли успіху на арені
Часто, думаючи про Стародавню Грецію, ми згадуємо філософію та медицину. Реальність була іншою. Ці люди рухалися. Вони змагалися. Вони перемагали.
Декілька великих історичних постатей також були олімпійськими чемпіонами або учасниками:
- Арістотель : Філософ був залучений до атлетичної культури.
- Гіппократ : Батько медицини, учасник змагань.
- Платон : Дворазовий чемпіон з боротьби.
- Сократ : Відомий своїм інтелектом, але також присутній на арені.
- Піфагор : Математик також досяг успіху на Олімпійських іграх.
Вони були просто мислителями. Вони були атлетами.
Інші, менш відомі, але не менш визначні люди залишили свій слід:
- Астілою з Кротона : Бігун, який змінив лояльність.
- Кініска зі Спарти : Королівська жінка, яка володіла командами колісниць.
- Леонід з Родосу : Бігун, який завоював три золоті медалі.
- Меланкомас із Карії : Боксер, відомий своєю витривалістю.
- Мілон з Кротона : Борець, чия сила була легендарною.
Олімпійські ігри 1896 року
Сцена була готова. Афіни. 1896 рік. Світ спостерігав, як розпочиналася нова епоха. Це була не просто спортивна подія. Це була заява. Декларація про те, що минуле може мати майбутнє.
Ігри почалися із суміші урочистості та хвилювання. Стадіон був сповнений. Атмосфера була електризуючою. Атлети із 14 країн змагалися. Вони тікали. Вони стрибали. Вони кидали.
Було сумбурно. Було недосконале. Але це було жваво.
Успіх Ігор 1896 довів правоту Кубертена. Модель спрацювала. Дипломатичний
Ігри 1896 року в Афінах були скромним заходом за сучасними мірками. Дев’ять видів спорту. Ось і все. Велоспорт, фехтування, гімнастика, стрілянина, плавання, теніс, легка атлетика, важка атлетика, боротьба. Просто. Але всі знали, куди буде спрямоване головне світло прожекторів. Він був спрямований на марафон.
Мішель Бреаль, один із організаторів із романтичною жилкою, придумав цю ідею. Він хотів віддати найвищу данину поваги Греції. Він запропонував легкоатлетичну дисципліну, що повторювала знаменитий маршрут Фідіппіда. Ви знаєте цю історію. Давньогрецький гонець, який пробіг близько 25 миль (40 км), щоб доставити звістку про військову перемогу. Він не зупинився, щоби випити. Він звалився і помер відразу після завершення свого важкого шляху. Комітет оцінив ідею. Вони миттєво її прийняли. Звичайно, греки вважалися лідерами на перемогу. Перевага домашньої арени є реальною, навіть якщо легенда трагічна.
Доля готувала до дня перегонів інші плани.
Спіридон Луїс, грецький водонос, завоював золото. Він виграв марафон. Але він не просто втік. Він зупинився посередині дистанції у місті Пікермі. Чому? Щоб випити келих вина. Місцева гостинність, мабуть. Або, можливо, просто жага життя після кількох годин бігу. Натовп все одно збожеволів. Луїс перетнув фінішну межу. Легенда витримала перевірку, навіть якщо герой дозволив собі перерву.
Дистанція ще не була фіксованою. Пізніше вона збільшиться до 26,2 миль. Лондон приймав ігри 1908 року і подовжив трасу для зручності королівського перегляду. Але 1896 року йшлося про маршрут. Про Фідіппід.
А потім прийшов лід.
1924 рік. Шамоні, Франція. Перші зимові Олімпійські ігри. Холодно. Крижано. Зовсім не схоже на літні ігри. Ці види спорту були додані у чотирирічний цикл. Усього через чотири роки після літніх ігор. Противага спеки. Новий сезон
Стародавні ігри пішли у минуле. Сучасні продовжують обертатися. Літо. Зима. Кожні чотири роки.
Ще більше інформації
Статті HowStuffWorks по темі
-
Як працює олімпійське таймінг-обладнання
-
Як працюють олімпійські смолоскипи
-
Як працює фізичне навантаження
-
Механіка професійного рестлінгу
-
Сім чудес стародавнього світу: пояснення
Інші корисні посилання
-
Міжнародний олімпійський комітет
-
Реальна історія Олімпійських ігор від Музею Пенсільванського університету
Джерела
-
«Давні Олімпійські ігри». Міжнародний олімпійський комітет (1 лютого 2008 р.). http://www.olympic.org/uk/games/ancient/index_uk.asp
-
«Давні Олімпійські ігри – Більше про атлетів». Міжнародний олімпійський комітет (1 лютого 2008 р.). http://www.olympic.org/uk/games/ancient/athletes_uk.asp
-
«Давні Олімпійські ігри – Більше про історію ігор». Міжнародний олімпійський комітет (1 лютого 2008 р.). http://www.olympic.org/uk/games/ancient/history_uk.asp
-
«Давні Олімпійські ігри – Більше про богів». Міжнародний олімпійський комітет (1 лютого 2008 р.). http://www.olympic.org/uk/games/ancient/gods_uk.asp
-
«Давні Олімпійські ігри – Більше про спортивні дисципліни». Міжнародний олімпійський комітет (1 лютого 2008 р.). http://www.olympic.org/uk/games/ancient/events_uk.asp
-
«Анекдоти про Стародавні Олімпійські ігри». Університет Дартмуту. 2004 (13 лютого 2008 р.). http://minbar.cs.dartmouth.edu/greecom/olympics/anecdote.php
-
«Чи надто комерціалізовані сучасні олімпійці? Залежить від … » Музей археології та антропології Пенсільванського університету. 2007. (1 лютого 2008 р.). http://www.museum.upenn.edu/new/olympics/olympiccommercialism.shtml
-
«Атлети: любителі чи професіонали?» Музей археології та антропології Пенсільванського університету. 2007. (1 лютого 2008 р.). http://www.museum.upenn.edu/new/olympics/olympiccathletes.shtml
-
Бенаг, Джіме. “Олімпійські ігри”. Scholastic.com. (7 лютого 2008 р.). http://content.scholastic.com/browse/article.jsp?id=506
-
“Ігри”. Музей археології та антропології Пенсільванського університету. 2007. (1 лютого 2008 р.). http://www.museum.upenn.edu/new/olympics/olympicorigins.shtml
-
“Історія”. Міжнародний олімпійський комітет (1 лютого 2008 р.). http://www.olympic.org/uk/organisation/missions/truce/truce_uk.asp
-
Ловетт, Чарлі. “Ігри I Олімпіади: Афіни, 1896”. Уривок із книги «Олімпійський марафон». Greenwood Publishing Group, Inc., Вестпорт, Коннектикут. 1997. http://www.marathonguide.com/history/olympicmarathons/chapter1.cfm
– «Політика Олімпійських ігор». Музей археології та антропології Пенсільванського університету. 2007. (1 лютого 2008 р.). http://www.museum.upenn.edu/new/olympics/olympicpolitics.shtml
– Сегрейв, Джеффрі О., доктор філософії. “Амбіційні плани Гітлера на Олімпійські ігри 1936 року”. 23 серпня 2004 р. http://hnn.us/articles/6875.html
-
«Розкопки перших Олімпійських ігор». NPR. 19 липня 2004 р. (7 лютого 2008 р.). http://www.npr.org/programs/re/archivesdate/2004/jul/nemea
-
“Жінки: чи були Стародавні Олімпійські ігри тільки для чоловіків?” Музей археології та антропології Пенсільванського університету. 2007. (1 лютого 2008 р.). http://www.museum.upenn.edu/new/olympics/olympicsexism.shtml
